лежати — Лежать лежати (1) 1. Находиться неподвижно на какой л. поверхности: [Камо Туръ (Всеволод) поскочяше, своимъ златымъ шеломомъ посвѣчивая, тамо лежатъ поганыя головы Половецкыя. 13]. Бѣ же пещера, и каменьлежааше на неи. Глагола же Иисусъ: Възьмѣте … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
лежати — жу/, жи/ш, недок. 1) без додатка, на чому, в чому. Перебувати в горизонтальному положенні, бути розпластаним усім тілом на чому небудь (про людей та деяких тварин). || У сполуч. зі словами, що вказують на особливості цього положення. || Бути… … Український тлумачний словник
лежати — [леижа/тие] жу/, жи/ш, жиемо/, жиете/; нак. жи/, ж і/т … Орфоепічний словник української мови
лежати — I 1) (перебувати в поземному положенні про людей, тварин / частини їхнього тіла), покоїтися; валятися (нічим не займаючись) 2) (про предмети розташовуватися на поземній площині); валятися (не на своєму місці, недбало кинутим) 3) (бути похованим); … Словник синонімів української мови
лежати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
лежати обозом — стояти військовим табором … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
митусь — лежати головами в різні сторони … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
валятися — я/юся, я/єшся, недок. 1) Довго лежати, нічого не роблячи, нічим не займаючись. || Лежати хворим. || Лежати, не знаходячи застосування, дальшого руху (про предмет). 2) Лежати не на місці, недбало кинутим. || Лежати на землі, на підлозі (внаслідок… … Український тлумачний словник
лежать — Древнерусское – лежати. Немецкое – Lager. Латинское – lectus. Слово имеет созвучия в разных языках. Предположительно, общеславянское слово lezati стало первоосновой появления глагола в русском языке. В современном русском слово имеет следующее… … Этимологический словарь русского языка Семенова
перележувати — ую, уєш, недок., переле/жати, жу, жиш, док. 1) неперех.Лежати довго, пролежувати який небудь час. 2) тільки док., перех., перен., розм. Завдати турботи, збитків, перебуваючи у когось, десь. 3) неперех., рідко перех., а також із спол. поки, доки.… … Український тлумачний словник
мощи — МОЩ|И (191), ИИ с. мн. Мощи, останки умершего святого: Мошти ст҃ыихъ съ вѣрою цѣлѹи. Изб 1076, 44; и цѣловавъ мощи въложиша въ ракѹ кам˫анѹ. СкБГ XII, 20г; аще отъселѣ обрѧщетьсѧ еп(с)пъ без мощии ос҃ща˫а цр҃квь. да отъвьрженъ бѹдеть. (χωρὶς… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
